Патріотична година
23 березня 2017 року учні 11-В та група учнів 10-Б класів Летичівського НВК №1 стали учасниками заходу до Дня визволення Летичівського району від гітлерівських окупантів, який організували і провели працівники Летичівської публічної бібліотеки.
Учнів коротко ознайомили зі сторінками історії тих визвольних днів:
На початку січня 1944 року війська 1-го Українського фронту під командуванням М.Ф.Ватутіна вступили на територію Хмельницької області. Першим населеним пунктом було визволено село Ганнопіль Славутського району. Далі міста Ставуту, Плужне, Ізяслав, Шепетівку. У одному з боїв було поранено командуючого. Від зараження крові він помер в Києві. Військо очолив маршал Г.К.Жуков.
4 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту під командуванням Жукова знову перейшли в наступ, розпочавши Проскурівсько-Чернівецьку операцію. Армія прорвала оборону противника і здійснила небачений кидок на південь.
Бібліограф Борисов В.В. більш детальніше розповів про визволення нашого краю: "За задумом командування саме в районі Летичева відступаючі війська окупантів мали взяти в "котел". Якби задум здійснився, то нашого містечка не стало б на карті.
24 березня частини 141 стрілецької дивізії, якою командував полковник А.Я.Клименко, звільнили Ярославку, Меджибіж і Требухівці. Біля с.Сталіно (Подільське) сконцентрувалась велика кількість радянських військ, перед якими було поставлено завдання форсувати Південний Буг і перерізати шосе Проскурів-Вінниця. Бійці в основному мобілізовані з Житомирської області, не обмундировані, в своєму домашньому одязі, одна-дві гвинтівки - на трьох. У протилежному від наступаючих березі німці вирили окопи, поставили пару кулеметів. Під покровом ночі червоноармійці кілька разів намагалися подолати водний рубіж. Німці підпалювали прибережні хати і розстрілювали посеред ріки наступаючих.
Як розповідали очевидці М.Д.Антонюк та Г.М.Луцишина, наступної ночі німці знялися з позицій і відступили. А через кілька днів поспливали убієнні. Їх голови стирчали на поверхні води, як "футбольні м'ячі". Сільські чоловіки виловили більше 400 тіл у вишитих сорочках, чорних піджаках і фуфайках. Це була така звана не обмундирована і не озброєнна "чорна піхота". Так і похоронили їх усіх у братській могилі.
Дорого обійшлося визволення Старосинявщини та Летичівщини від коричневої чуми. В запеклих боях при прориві ворожої оборони біля села Свічна загинуло 270 воїнів, 288 полягли при форсуванні Південного Бугу біля села Попівці, 268 - у Головчинцях, понад 400 - у боях за село Подільське. А загальна цифра тих, хто навіки залишився лежати в землі нашого краю, Поділля, становить 29 916 воїнів Червоної Армії."
Багато цікавої інформації про Летичівщину в роки Другої світової війни можна прочитати у книзі Володимира Борисова "У полум'ї війни", що знаходиться в читальній залі Летичівської піблічної бібліотеки.